Підкралась осінь, хмурить брови,
Палітру й пензлі узяла,
На поле, луки і діброви
Чудові барви нанесла.
Вдяглись діброви в пишні шати,
Мов засоромились, горять –
Їм так не хочеться скидати
Свій позолочений наряд.
Навколо все вдяглось в обновки
І задивилось в синю даль,
А сонце золотистим шовком
Гаптує осені вуаль.
02.11.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206884
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.08.2010
автор: Микола Верещака