Осінь постукала в вікно німим дощем
Мов поводир вела у світ тепла морози
І небо плакало... повсюди його сльози
І холод в душу пробирався, в серце щем
Осінь вкривала усе листям пожовтілим
Ховала те, що дарувало тепле літо
Старалось сонце й не могло вже так зігріти
Мені ж тих променів мов дихати хотілось
Осінь не винна, то лише її робота
І жовтий колір їй по суті ло лиця
Танцює листя і з вуст вітру пісня ця
До мого серця битий шлях долає потай
Осінь прекрасна... лише варто придивитись
Яка краса є у лісах жовтогарячих
І навіть небо вже й не сумно ніби плаче
І під осіннім сонцем можна теж зігрітись
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2010
автор: MC_Yorick