Кохання – таке складне і загадкове,
Проте, коли кохаєш – йому немає рівних.
Немає кращого у світі за ніжні-ніжні поцілунки,
За теплі й лагідні обійми,
За насолоду… від кохання!
Не зрозуміє та людина ,що не кохає,
Що я не можу далі так!
Це справжня мука – бачити щодня,
Що милий твій кохається з другою,
Тією, що вкрала в мене скарб мого життя.
Вона сміється, їй класно изараз, а мені…
Одні страждання…
Я хочу знову покохати і вже нікому не віддати того коханого,
Хто буде вірний лиш мені,
Хто даруватиме лиш радість,
А сльози будуть падати із вій від щастя лиш.
Бо я змогла – я все забула:
Забула я його, і ту, що розважається із ним…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=20703
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.11.2006
автор: N@thalie