Глазуровщик наколоти глазурі щоб була
Зразу кристаліну ще й бідонами,
І серіграфій по пів відра,
Щоб пустились п’ятдесятими ми тОнами.
Вимий всі кабіни до пуття,
І мішалки щоб текло водою чистою.
Буде капо лиш тобі суддя
Важко працювати та я вистою.
Скоро буде йти новий формат.
Готувати лінію і центрувати барабани.
Скажеш: «Я усе зробив вже, Влад!»
Так я глазуровщик хлопець не поганий.
Якщо десь попросять – то працюй
На перепаковку, чи на рєзку спину рвати.
Напишу заяву, собаки от вам…
Будете на Зевсі ви мене ще пам’ятати.
Й на душі є легко лиш з тобою.
Зустрітись з родиною – одне бажання.
Хрест на грудях, робу заберу з собою
Я поверну, це буде для неї тільки прАння.
Не засуджуй мене капо, я ж тільки тим і жив,
що глазурував - ти мене чекаєш; я знаю, ти плачеш
вечорами, і бачиш сни де я ще тільки перші дні на лінії,
крадькома підходжу до тебе, і закриваю твої очі долонями;
ти навмисно говориш: "директор?, Татьянка?", я сміюсья:
"ні, ні, не вгадав"; директору з Танюхою привіт; грошей
мало платили – не цінували працю, та я наперекір їм
вернуся, тому що глазуровка чекає на мене. :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207068
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 21.08.2010
автор: КРІПАКОС