На совістність шанси втрачено.
Нічого не хочу бачити.
Диявола адвокати.
Нікого не хочу знати...
У захист я б ще зазначила,
Що все, що здобуто - втрачено,
На волі - думок в"язниця!
Яка вже тепер різниця
Не змінять всі аппеляції
Душевної деформації.
Не треба гучних петицій
У всіх же щасливі лиця.
Я знала, що жалкуватиму
За нею за цими гратами.
Я вбила її так швидко,
Від цього мені і гидко.
Ти диявол! Тобі овації
За власне цю махінацію!
Із рівних тобі лиш Бог.
Ти здихався нас обох.
Самотній собі за гратами
Не знатиму, що казатиму.
Кохатиму все одно,
Заляжу на саме дно.
У вічність дивлюсь, у стелю,
До тебе проб"ю тунелі!
Напильники, сигарети.
От тільки не знаю де ти...
Ненавидять мене люди.
Чи чув ти про вирок суду?
Диявола адвокати
Мені пророкують страту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207184
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.08.2010
автор: Саша Кіткотенко