Я завжди була водою,
Стихією,силою,
Спасінням,життям,бідою,
Пристанком, могилою…
Тримала на грудях небо
І в небі купалася…
І в кожен мій білий гребінь
Бездумність впліталася…
А ти був в мені камінчик,
Як сотні,як тисячі.
Крізь мене ловив промінчик
Прозорий ти місячний.
В коралах,немов в короні,
Ти просто лежав в мені,
У синій моїй долоні,
Коханій і лагідній.
Та стануть з морів пустелі
Століттями й зрадою.
Тепер ти-безмежна скеля,
З якої я падаю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2010
автор: Юлія Холод