Ти мене не буди від печалі,
я в руках твоїх міцно засну.
Я читатиму жваво Стендаля,
хоч ніколи його не збагну.
Я когось цілуватиму в щоки,
і навзаєм мене обіймуть.
Тільки стануть порожніми кроки
і в джерельній воді - каламуть.
Просто чайки літають вже низько,
й по-осінньому пахне трава.
Просто в мене очах попелисько
від надії, що вже нежива.
Ти мене не буди серед парку,
я в руках твоїх тихо засну.
Я читатиму мовчки Петрарку,
хоч ніколи його не збагну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2010
автор: Halyna