Цілунки-грушки

Забудь  мене,  бетонний  світ!
Тепер  я  віддана  в  інакші  руки,
Хай  котиться  повільно  плід
З  небес  у  лоно  моря  поцілунком...
Червонобокі  хвилі  наступають,
Мов  хтиві  рицарі  любовних  рингів  
Хвилюючись  цілують  пальці.Й  далі,
Себе,  мов  скарб  ,  кладуть  до  ніг...
Нестрімні  рухи  воїнів  м"язистих
Напружують  тонку  тканину  золоту
І  рвуть  безжально  горизонт  імлистий,
З  глибин  чарівну  мушлю  дістають...
Її  вологий  скромний  панцер  сірий
Вже  невідомо  із  яких  часів  і  мрій
Виношуює    небесний  дар    -  перлину
Й  маленьку  Афродітку  в  ній.

Плекай  мене,  бездонний  світ!..  
Мене,  мов  мушлю  приклади  до  вушка...
Вкуси  пухнастий  сонця  плід,
Смакуй  терпкі  мої  цілунки-грушки...

Забудь  мене,  бетонний  світ!

24.08.2010р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2010
автор: gala.vita