***
Україно!
Сьогодні ти вільна незалежна!
Ти більше не рабиня зла!
Твоя краса така безмежна,
Їй краще б ніжності й тепла.
Дай, Боже! Єдності в народі
На страх тиранам і катам,
Бо заслужили ми свободу
Кінець Гулагам й таборам!
Немає вже «Большой Сибири»
І «Малой земли», і «Целины» -
Більш не живемо у квартирі
«Великой советской страны».
За мить одну того не стало,
Що більшовик в “17-м” здобув
І силу втратило колюче жало
Що з України соки ним тягнув.
Ой, зневажалось рідне слово,
Всюди панував «руський язык»,
Вернулась рідна наша мова,
А «руський», жаль, і ще не зник!
Хоч дихаємо на повні груди
Та йдемо вільно по землі,
Та з місця ми не зрушили нікуди,
Бо не дають нам сили злі,
Так, правда, ми тупцюємо на місці
Вперед не йдемо через чвари
Бо палку підкладають комуністи
І наші їм допомогають яничари.
Так, між нами є чимало
Любити здатні цю країну
Місто рідне наше чи село
Міцною б стала Україна!
Якщо усе погане геть пішло.
Не вдастся злому супостату
Звести нас всіх зі світу,
Бо Україна наша мати,
А ми її маленькі діти,
Сьогодні ми святкуєм незалежність,
А завтра будемо могутні? -
Подумаймо про ту належність,
Яка окрилить нам майбутнє,
Не зітрем з пам’яті героїв,
Що вільної хотіли України!
Ми душі їхні удостоїм
На славу рідної країни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207558
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 24.08.2010
автор: Пастернак Іван