Ой за гору в теплу ніч,
спати ляже сонце,
й місяць повний,мов панич,
засвітить в віконце.
Сон торкнеться до верби
і на річку ляже,
ой прихилить козаченька,
та й про матір скаже.
Як змарніла у вікна-
чекала додому,
бо любов міцніш була
за найтяжчу втому.
Бог зтуляє віченьки
матері та сину,
траву стелить козаченьку,
неньці домовину.
10.03.2010.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2010
автор: Solovey