Був хворий з зором матовим,
В словах печаль-примирення:
- Горба того в горбатого
Лишень могила вирівня...
Кажу йому як братові:
Потрібно більше кальцію,
Щоб жодного горбатого
Не було в нашій нації.
Хіба то Богом велено
Вам цілий вік горбатиться?
Кефіром, сиром, зеленню
Кріпіть кістки. Рівняйтеся!
Звисайте з перекладини,
Щоб вирівнять горба того.
Говерлу цю розгладимо,
Розраджую горбатого.
Слова мої не вдавані,
А Богом, знать, підказані:
На вас чекає плавання
Й фігура пружном’язева.
І подобріли вилиці,
І теплі скриті вогники
Миттєво засвітилися
В зіницях співрозмовника.
Тис руку він як братові,
Сказав, що маю рацію...
...Іду рівнять горбатого,
А треба – цілу націю!
Тепер сказать народові
Нагода є не вигода:
Горб тільки Квазімодові
Гюго для страху вигадав.
Врешт путь нам Бог вготовує,
І в долі світлі далі є
І для горба хребтового,
І для тонкої талії.
Народе! Врешті спинимось.
Ставати квазімодами.
Ходімо прямоспинними,
Щоб завжди бути гордими
За себе і за Націю,
Воскреслу і нескорену!
Потрібно віри-кальцію.
Борімося- поборемо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207689
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.08.2010
автор: СавчукМикола