Він вперше щиро плакав,
Коли осінь прощально мовчала.
Гордісь завжди межує зі страхом.
Ти, напевно, йому не казала.
Він вперше дихав без причини,
Як ти пішла,
А фари спільної машини
Вже не світили. Виходу нема.
Він вкотре зустрічав світанки.
Тепер без тебе
І попіл струшував з цигарки
Життя – проблема.
Він знову марив літом,
Вдихаючи запах самотності.
Так щиро ділився зі світом
Дозою підлої гордості...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2010
автор: Сльоза ангела