Жовті очі дивляться в моє вікно. Примружились, лукаво сміються. Вони знають, що я її люблю. Дихаю нею, мрію нею, живу в ній. Листя падає багряним дощем на вікно, і в душу... Красиво помирають дерева. Сонце вже замалювалось в її криваві фарби... Я відчуваю її присутність в кожному подиху вітру, в найменшому шурхоті мертвої трави, в безкрайньо-меланхолійному суворому небі... Усміхаєшся? Так... Знаєш, я давно в твоєму полоні. Повелителько зірваних червоних сердець...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2010
автор: тепла осінь