Згадай той вечір, як ішли ми
Із танців прямо через лан,
Поміж коноплями густими
Я обійняв тебе за стан.
І поцілунки полум'яні,
А ніч гаряча, мов купель,
І ми упали, ніби п'яні,
В зелене море конопель.
Це через те прокляте зілля
Горю в пекельному вогні.
Життя у мареві похмілля
Немов приснилося мені.
З тих пір ношу щемливу рану
І гірких спогадів полин.
Мені зостався хміль дурману,
А в тебе вже дорослий син.
23.01.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2010
автор: Микола Верещака