Небесні в музи зашарілись щічки.
Знов виглядає де ж там я іду,
а тут, як на диво - затишшя,
Я дрімаю, а тобі не до сну!..
Вірші летять якісь недостиглі.
Ягідні очі тернисті шукають рядок,
Де ритмами можна наїстись.
Душу наситить. Бодай хоч ковток...
Магістралі неонових слів запальних
За вікном маршрутівки. А ти звідусіль
Мені пишеш записки, як ти захмелів,
Біля вогнища мріяв і щось говорили.
Руки твої вимагають уваги щоднини,
Ланцюгова реакція з місця зриває обох,
І я потонула у пестощах творчої зливи,
Я римую, хапаю на злеті, і ось, він, рядок !
Просто зриваю уже з язика,
залажу до музи на творче горище,
Так, чи не так, а вона не втіка,
сміливо бере за загривок і нижче...
27.08.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2010
автор: gala.vita