Не будь моєю тінню. Я не здатна
Нести всі тягарі твого блукання.
У вухах знов «пробач» багатократне,
І купа слів, та все ж не про кохання.
Не будь моїм лицем. Від болю сита,
Ти, мабуть, не помітиш свіжих зморшок.
Байдужістю повалена, розбита,
Хто зна, чи ще звестись на ноги зможу.
Не будь моєю мрією. Не хочу,
Щоб знов усі думки в тобі зникали,
Щоб знов були вогкі й червоні очі,
І відповідь на те: «Погано спала»…
Не будь моїм прокляттям. Милий Боже,
Ці муки заважкі одній людині!..
Я просто хочу жити. Я не можу
Повзти назад на скровлених колінах.
Не будь моєю долею. Даремно
Тобі я всі клітиночки розкрила.
Твоя любов – то камера тюремна…
А я ж тебе по-справжньому любила…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2010
автор: Halyna