Все життя з його буднями-днями
Мов нічне захмеліле небо.
Ми з тобою – ясні дві зірки,
Що блукають не там, де треба.
Ми з тобою шукаємо щастя,
Та ніяк його не знаходимо.
В котрий раз у безмежнім всесвіті
Коло пройдене знову проходимо.
Пропливають місця знайомі.
Та це ж помилки наших років!
Що ж нас водить по цьому колу,
Бездоріжжя таке широке…
Хибним шляхом, мабуть, ідемо
І на ньому ніяк не зіткнутись.
Знаю в снах і в реальності легко
Двом маленьким зіркам розминутись.
А як… раптом вони зустрінуться?
Проясніє, очиститься небо.
Тільки нас там уже не буде –
В ясний день зірочок не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2010
автор: ParadOks