Із тисячі малюнків настроєвих
Ми бачимо лиш два чи три,
І замість світлих радощів життєвих,
Ми поринаємо у світ нудьги.
Не бачити, не чути і не знати,
Що там, за горизонтом сприйняття,
І замість жити – просто існувати,
Невже це доля – сіре забуття?
Це просто – лиш відкрити очі,
У незнайомий світ зробити крок,
Там шлях великий зіркової ночі,
Там незабутній навіки урок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208622
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.08.2010
автор: linki