Пиши, безумна, кров'ю на папері!
Зриваючи свій біль в нових думках!
Качаєм серце навіть без гантелей,
приймаючи як дози - осуд, страх!
Пиши, невільна, завтра буде осінь!
І очі вже із небом не будуть
кохатись, як робили досі.
Ноктюрни жовтим листям опадуть.
Пиши, самотня, грозами-думками!
Можливо розіб'єш буденні сни.
А осінь не загоїть стиглі рани -
впадуть на дно душі немов плоди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208705
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.08.2010
автор: тепла осінь