Безсилля. Страх.Передчуття
Осінньої важкої миті.
На роздоріжжі знов життя,
Шляхи ж усі дощами змиті
Чи варто вибирати, йти?
В безодні проклятої ночі
Не утекти від самоти…
Мов жах її порожні очі.
Упав листок сухий до ніг,
Мов осені німе послання:
«Я вже ступаю на поріг…»
Як сивина в волоссі рання
Та горобина за вікном,
Що стала наче краплі крові.
Життя пройшло шаленим сном,
Лиш вітер виє у діброві.
У листі кленів та осик
Хихочуть тіні і примари,
Останній промінь сонця зник,
Летять кудись байдужі хмари…
І не відкрити вже повік,
Засохли і опали крила…
Так палко Осінь я любила…
Та долі розійшлись навік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208716
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.08.2010
автор: Грабарская Катя