Їду одного разу від Коханця до Коханого в маршрутці. Йде дощ, маршрутку трохи заносить час від часу. Думаю, як романтично було б , якби зараз маршрутку занесло на повороті та всі пасажири загинули. Що б тоді було? Репортаж у вечірніх новинах, істерика в батьків... А він? Дізнавшись, на якій маршрутці я їхала, і звідки вона прямувала, чи пробачив би мене, чи прийшов би на похорон, чи приніс би квіти на могилку?
Але ж не дізнався б, як було насправді. Що я ледь видерлася з коханцевих обіймів, зробила начебто правильний вибір, покаялася в усіх своїх плотських гріхах та чиста й невинна поспішала від Коханця до Коханого. А тут, бачте, карма і вся х*йня. Маршрутка тепер брухт, а грішна праведниця лежить у труні, не пробачена єдиною людиною, яку по-справжньому кохала...
Хеппі-End:)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2010
автор: Елена Краевская