Моя печаль мене вбиває
В душі відлуння пустоти
Моє серце льодом обростає,
Бо далеко від мене ти.
Ти мила, ніжна, чарівна
Й без порівнянь красива
Та деколи чомусь сумна,
Зажурена і нещаслива.
Без тебе я як вітер в полі
Без тебе я як камінь на дорозі
Не розділила ти зі мною долі
І я в печалі, я в тривозі.
Мої думки заповнені тобою,
Нагадує про тебе все довкола.
Я чую тільки ім’я Світлана,
Я бачу тільки посмішку твою.
Раптово так розлучились
Я навіть в очі не сказав прощай
Я навіть не обійняв, не поцілував
Раптово поїхав в пошуках кращого…
Пам’ятаю всі зустрічі,
Пам’ятаю ночі і дні,
Пам’ятаю солодку втому,
Пам’ятаю свою зухвалість…
Мене завжди тягнутиме туди,
Де я щасливим був,
Де я кохання відчув.
Я не хотів від тебе йти.
Я чую голос на іншій стороні
І так боляче, і прикро мені,
Бо я ще маю почуття до тебе,
А ти далеко так від мене.
Я холодний, ніщо мене уже не гріє,
Ти охолола теж до мене.
Я стороннім став для тебе
Та минуле не можу просто відпустити.
Минуле приваблює неповторністю,
Другого дублю не буває.
Минуле приваблює спогадами,
Які хотілося б ще пережити.
Моя печаль мене вбиває,
Бо що було пройшло і немає
Доказів історії правдивої,
Доказів любові зрадливої.
2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2010
автор: sashassop