…

щось  нічого  крім  пафосу  не  виходить...  і  той  не  закінчений  =)


Триває  вечірня  суміш,  і  вітер  несе  в  долонях,
Метеликом  сподівання  сідає  на  теплі  скроні.
Думки,  як  осіннє  листя,  з  собою  здіймуть  лелеки.
А  щастя  ніколи  близько,  воно  як  завжди  –  далеко.

Сплітає  картини  простір,  у  рамах  залізних  скуті,
Ти  руки  підстав  під  дощ  –  нехай  він  розріже  пута.
Годинник  тебе  лікує,  що  страх  подолати  легко.
А  щастя  завжди  так  близько,  хоча  водночас  –  далеко.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209361
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.09.2010
автор: Quadro.Tony