Я справді, смерті не боюся!
Нехай прийде коли захоче!!
Боюся, що знову влюблюся
Ось це мене, як ніж лоскоче
Чи марно прийде та любов
Щоб не кохати однобоко...
В жилах застигне її кров,
Якщо взаємно, то високо!
А, якщо ні! Тоді навіщо
Я йду до неї, по стерні???
Блищить надія в пепелищі
Ти закохався, вона ні...
Навіщо та любов дається,
Коли ти любиш і один???
Якщо Вона з тебе сміється
Додає обертів слів - млин
І, як ось з цим, боротись далі,
Навіщо та любов мені???
За неї що, дають медалі,
Як тим солдатам на війні?
Нехай Вона шукає його...
Хто має витримати сміх!!!
Бажаю я в житті малого...
В моїй душі проріс горіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209397
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.09.2010
автор: tosikosan