Як злодій, думаю про шанс,
Вкраду собі перо поета
І напишу усім про нас
На берегах туманних Лети.
Тут хтось, бредучи навмання
Шукав вночі за райським садом,
І занесло... А тут – пітьма
І зорепад – каменепадом,
І імена – вогнем зіниць
Як сіль їдка пропалять душу
Тих найдорожчих, рідних лиць,
Які ти тут губити мусиш.
І пити, пити забуття
В юрбі таких, як ти – холодних...
Назад дорога нелегка,
Та є ще той, хто нас виводить.
Угору й вниз по ріках забуття
Пливуть небес солдати і поети,
А я, як вірний страж німої Лети
Їм в темряві співаю про життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209650
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.09.2010
автор: olya lakhotsky