Шоста тридцять. Крізь штори світанок.
Так нестерпно не хочеться спати.
Ти, як завжди, прокинешся рано.
Я навшпиньки виходжу з кімнати.
Кава в зернах із дрібкою солі.
Їй ще встигнути треба нагрітись...
Я молотиму каву під ковдрою,
Щоб тебе не будити...
Далі цукор в горнятко на денце,
П"ять хвилин, щоб кристали розтали...,
З карамеллю розплавивши серце,
Я щоранку варю тобі каву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2010
автор: гіпотеза