Гієною кричала, в темряві сова.
Як вдарив грім небесний.
Принишкла птиця лісова.
І блискавка, як ніч воскресла.
А Він стомився, й досі спить.
Так солодко, бо всі ми люди.
Ти зможеш його розбудить.
Прийняв чоло, на свої груди.
Прижмеш і скажеш, милий мій...
Так, ніби малюку в пелюшці.
Мереживом накриєш, чорних вій.
Як це вдавалось, Попелюшці.
І Він проснеться, оживе...
Як пролісок, після заметів.
Ціни... тобою він живе...
Вирує музика кларнетів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2010
автор: tosikosan