Пам"ять засихає,згортається сивим попелом та потроху падає у глибоку посудину,яку ми звемо попільничкою.
Зовсім скоро вона наповниться невеличкою гіркою опавшого попелу, а потім, колись, гірка розпадеться, і попел посиплеться через краї.
Його занадто багато,занадто.
Нам подобається спостерігати за тим,як повільно опускається комочок сіренької маси,як він інколи кружляє у повітрі,як обережно лягає поверх іншого.
Якщо добре придивитися,то можна розгледіти трохи чорніший попіл,і, навпаки, сіріший. Я,чомусь,завжди думала,що чорніший-то погані спогади.А потім дивилась на те,що сірого все ж таки більше, і тоді поставало питання,яке лунало десь з глибини моєї свідомості:"Невже сірі спогади кращі?"
Все навколо попіл.Все сіре,з подекуди видніючими чорненькими плямками.
В природі не існує кольорів.Є світло. Не всі його помічають.Не всім воно потрібне.Не всі вірять в його існування.Просто не всі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210363
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2010
автор: Сльоза