Все як завжди…
З самого ранку. Водії їздять на шосе,
Як скажені…
Фанати бігають за автографами,
Як навіжені…
Хтось досі насолоджується смаком
Дорогих цигарок…
Мітингуючи страйкують на Майдані
Їм все ще мало…
А що я? Милуюся Дощем…
Як слухняне немовля,
Як першокласник за партою!
Я не помічаю тіней в очах,
А він продовжується…
Цей непомітний Дощ!
І так далі, і далі, і далі
Продовжується і продовжується
Підходжу і запитую! «Ну що ж
Привіт друже, - помічний природи!»
Він мені підказав тихо, - ледь чутно…
«Не забувай про сон, про поцілунок, та про дотик!»
Вже закінчився сон, вже минув дотик…
Незавершений діалог, - настав новий ранок!
Лише в калюжах бачу тепер образ свій
(він зникає під променем Сонця)
Не встиг Дощу сказати слів,
«Я сумую за тобою, друже мій!»
8 вересня 2010 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210578
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.09.2010
автор: Антон Геч