Натягнута струна, от-от і надірветься.
Так довго не жила у ритмі його серця.
Так довго не шукала у нім своє кохання,
Бо в котре проводжала із другим зірку ранню.
В душі собака вив, в очах земля кругами.
Невже даремно бив свої шляхи ногами?
Невже не так ступав, чи повернув невчасно,
Що раптом покохав і раптом став нещасним...
Через безсонні ночі і крізь дощі невпинні,
Можливо інша схоче в його палкі обійми.
Вона не буде краща, вона не стане гірша...
Йому не треба схожа, йому потрібна інша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2010
автор: Віктор Нагорний