Коли зійде сонце в ранкову годину,
Прокинуться з нами усі почуття.
Проміння ласкаве зійде на долину.
Закрутиться знову клубочок життя…
Так ніжно, так лагідно серце тріпоче,
Стискається в грудях кохання порив,
Бо туга за милим так душу лоскоче,
Здається,що так, ще ніхто не любив!
Ніхто не поринув ще так у безодню,
У вир почуттів, у нестримну жагу.
Та чом, коли вечір настане сьогодні
Нематиму кому сказати – «Люблю»?
Ніхто до грудей не пригорне, не скаже
Як сильно кохає мене лиш одну.
Ніхто… Ось ніч зараз долами ляже,
А ти залишив мене спати саму…
Та що може бути сильніше любові?
Ні, відстань в коханні не аргумент,
Я біль свій ще рано змию росою,
Для себе залишу лиш щастя акцент!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2010
автор: Громовиця Дніпрова