Признаюсь, так хочеться бути зігрітим
У теплих обіймах останнього сонця,
Стрічаючи з радістю бабине літо,
Що з вітром північним настійливо бореться.
Збирати каштани в кольчугах розхристаних
В парку що став тихим – був різноголосим.
Пірнути у роздум, шукаючи істину
Чому так приємно по листю і босим?
Чому пори року з окремими скарбами,
У різнім вбранні, своєрідному стилі?
Весна, літо, осінь з чудовими фарбами...
Зимі залишаються чорні та білі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210817
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.09.2010
автор: Віктор Нагорний