Щоранку з дому я у лiс втiкаю,
Щоранку повертаюсь я назад…
Напевно в лiсi я себе шукаю,
Бо вiн для мене – нiби друг i брат…
Щоранку я слiди насильства бачу,
Слiди людської сили без мети …
Нiколи їм я цього не пробачу,
А лiс шумить суворо з висоти…
Вогонь…Вiн спалахнув, побiг, вiдбився
В очах дитячих – круглих i дурних…
I очi зачаровано вп’ялися
В безглузду смерть, яка прийшла вiд них…
Десятки тисяч, сотнi, чи мiльйони –
Нiхто нiколи їх не рахував…
Цей попiл ще не скоро охолоне,
Гаряча ще дурна дитяча кров…
I я прийшов у лiс, але спiзнився,
Безсилу зброю я тримав в руках…
Димок тоненький з ями ще курився ;
Мурашник – крематорiй для комах…
1.08.99p. Corvin
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210870
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.09.2010
автор: Corvin