Я пишу Тебе відучора. Я пишу. Мене вже майже не залишилось. Я не сплю і молюсь за те, щоб домалювати, дозакреслювати, довести до вдосконалення. Я пишу Тобі волю і жагу до життя. Нехай я побула у Твоїх руках лише три дні, але не мені встигли впектись відбитки Твоїх пальців. Я відчуваю, що сила в мені Тобі допоможе. Я допишу Твоє щастя. Я встигну.
- Маєш ручку?,- спитав Микола, звично не знайшовши своєї перед парою старослов"янської.
- Так, звичайно,- порився в кишенях Андрій,- Ой..вона вже не пише. Куди постійно дівається смітник з нашої аудиторії?
- Залиш та й усе,- байдуже запропонував Микола.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211237
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.09.2010
автор: Мойра