Змітаю в купку всі липкі страхи,
Холодні дотики абсурдних балачок
І викидаю, хай гризуть німі вогні,
Віршами списаний розпачливий листок.
Твій погляд прибирає все лихе,
Руйнує стіни. Масажує скроні...
Але існує інший світ, де тхне
Зухвалими вітрами на земному лоні.
Краса небес втрачає свою силу,
Коли під зорями ніхто не цілувався.
І всі стихії вже не надто милі,
Коли їх не об"єднують коханці!
Впаду росою, щоб омити ноги,
Вина наллю і білий хліб дістану з печі.
Побудь в теплі, мандрівнику, з дороги
Дай підсушу твої старі промоклі речі.
Коли зі мною цілувався вечір довгий,
Я запалила у собі свічу вишневу.
Я розказала всім, який ти є чудовий,
Але твоє ім"я я шепотіла лише небу!
Танцює вправно ніч у верболозі,
Хлюпощуться русалки, чи то тіні...
Кохання я своє тримала у облозі,
Та ти звільнив його із павутиння!
14.09.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2010
автор: gala.vita