Тут навіть час сповільнює свій лет,
Іде по сходинках-думках.
Так тихо в небесах...
Ні звуку.
Дай мені руку –
Погуляємо серед комет.
Падуть планети
Під прямим вогнем
Сліпих нейтрино: день веде,
Ніч – топить.
У логіці
Безжальних теорем
Збираємо себе,
Як попіл.
Ти щось зламав –
Щось хруснуло в долоні,
І, струшуючи в ніч
Скалки́ червоні,
– То тільки зірка –
Стомлено сказав.
У фокусі небесних астролябій
Дзеркальні тіні –
Наш дитячий шал.
Хтось вигадав себе,
Хтось щойно зрадив.
Ти, граючись в життя,
Зірки ламав.
Все вічне в небесах –
У нас – хвилинне.
... То не зоря,
То була я –
Крихка й полинна.
Її осколки вітер розігнав,
І ти впізнав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2010
автор: olya lakhotsky