Ти чуєш, пахне кавою і тістечками з вишнями,
і скрипка розливається в дуеті із гітарою?
І зорі понад озером в селі моїм притишені,
та ми з тобою звемося закоханою парою.
Не мрій про, недозволені минулим позапростором,
волосся в колір золота й уста червоні макові.
Нехай ми і не ніжимось під сонцем десь на острові,
і навіть ми не в Цюріху, чи величному Кракові.
Хай бджоли мандруватимуть роями медоносними,
і ми босоніж пройдемося свіжими борознами...
Або засніжить листячком, хай ранньої, та осені, -
на денці свого серденька так солодко, що, Боже мій!..
Нехай моїй наївності і місця тут не вистачить,
і вулицею знов собі іде пастух з отарою.
То зорі невгамовані, й до того дуже місячно,
а ми з тобою звемося закоханою парою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2010
автор: Halyna