Нажаль мене немає там,
Де слід твого парфуму
Вітром розчиняється в повітрі.
І в світлі глянцем оповитий стан
Вогнями місяця налитий.
Без тебе вітер попелить,
І темряву не ріже промінь.
Очей твоїх в останню мить,
Що так нагадували осінь.
Я ж в спеці помирав пустельній,
Як не настав той дивний день.
Бо голос твій, мов спів джерельний
Солодший од морських сирен.
А вітер той сильніше свище.
Усі ж пісні вже відлунали.
Мене, як бачиш - не піднімеш
Своєї тонкої вуалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2010
автор: Bodo