Так дихалось дитинством і безмежністю.
І цілий день – все літо – на дворі.
І не було ні грамика буденності,
А тільки диво – небо, ліхтарі,
Зів’ялі квіти, цуценя сусідське,
І водяний, барвистий, пістолет.
І ми тоді ще не уміли світськи
Вести розмову,
Тільки шкереберть,
Стрибаючи зі сміху на образи,
Такі що забувались водночас.
І ми тоді не думали ні разу,
Що промене оцей казковий час,
Що станемо ми стримано-дорослі,
І гойдалку забудем і квача
І колискові нам замінить проза,
І дивний сум поселиться в очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211554
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.09.2010
автор: Ярина Левицкая