Поїхав – і вона скучала,
Менше доби, а вже писала.
У той п’янкий осінній ранок,
Не мила й кава на сніданок.
Чому, сама не розуміла,
Про зле подумати не сміла,
Та наче щось не вистачало,
Час йшов повільно, бо кохала…
В календарі відмітки робить,
Чекає дня, коли приходить
Жадана мить… На руки здійме
Коханий, у палких обіймах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2010
автор: Віктор Нагорний