За власним бажанням,
зібралося літо...
Дощі з позарання,
як мамине сито.
Мряка й тумани,
сумують в долинах.
Пустішають парки,
журба в полонинах...
Й не чути пташок,
дівочої пісні.
Осінь, як шок,
у жовтому листі.
Вже бродить німа,
ще в теплому полі.
Берізки розкуті,
але майже голі.
Лисиця здійняла,
хмарки куріпок.
Блакить обійняла.
природи наліпок.
Дідусь нахилив долу,
зрівшого глоду.
Дівчисько в люстерко,
угледіло вроду.
Усе незрівнянно,
яскраво і чинно.
Це - осінь влетіла,
грайливо й гостинно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212017
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.09.2010
автор: Урюпін Анатолій Іванович