Буяє віхола зими,
Пронизує усе довкола...
Дерева бачать свої сни,
Дерева стогнуть ізпроквола...
Рясніє віхола зими
І промерзає все на світі...
Які б не дули холоди,
Та люд буде завжди накритий.
А голос тихий пломенить
І вмить підстрибує до реву:
Настане час - ввірветься нить...
Постануть люди як дерева.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212112
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.09.2010
автор: Віктор Фінковський