І знову ти скривавлена руїна.
Не від татар, не від Москви.
Сплюндрованая сином Україна
І проданая доньками лиш ти...
Тепер ідеш по битім шляху,
Як на Голгофу в рабство ти ідеш.
Нема в очах ні стогону, ні страху
Лиш жах один - йому немає меж.
І стоптані, стерті стопи й руки,
Багряна вишиванка вже від ран.
У синім небі в*ються чорні круки-
Раби німії вищих всіх поган.
А може спам*ятаються ще діти?
Що мати, за тридцять срібних продали...
І зм*якне серце байстрючати,
Чи вистачить йому на це снаги?!
Тим часом бродить безталанна Україна...
І молить Бога, лиш би діти вбереглись...
Ех, просить долі наша Батьківщина,
Може для внуків й випросить колись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2010
автор: Вольна Птиця