Молоком на моїх колінах
розлийся, тремтячим болем
я подую на тебе... Бійся!
Мої руки - твоя нова неволя.
Затерпким ароматом кави
я вдихну в тебе свою осінь.
Ти ще тут? Ти щось хочеш знати?
Чому сонцем пахне волосся?
Чому небом дивлюся на тебе,
усміхаюсь квітковим світанком?
За плечима крила метелика.
А у серці духм'яні фіалки...
Мовчазні лише мої губи.
Так словами я тут в полотні
розмиваю контури згуби,
що дарована нам у житті.
Розіллю тебе солодом в тілі,
болем щастя. Ти - моя доля.
Не забудь мої руки смілі.
Ти у них у коханій неволі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212294
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2010
автор: тепла осінь