Коли холодний
дощик заморосить
і хмарами
затягне небокрай –
всміхнись тихенько,
бо іще не осінь.
Це ще не осінь,
о мадонно, –
знай...
Накриють душу
втома і самотність –
в моїй молитві
силу ти черпай!
Як темно,
то заходь до мене в гості –
туди,
де не згасає небокрай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2010
автор: viter07