Блукає місяць молодий похмурим небом.
Порожня ніч, і він один, йому так треба...
Метеорит влучає в бік – черговий кратер,
Напевно боляче, та звик, куди тікати?
Обкружений, нема рубців, грозу чекає.
Щоб дощ зірки не загасив, візьме й сховає.
Пробила чорні мочарі, лише полярна.
Літає білий корж вгорі... Містично. Гарно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212485
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2010
автор: Віктор Нагорний