Затишшя ночі сонної минає,
З світанком прокидається земля.
Туман приємно ще її вкриває,
Мов матінка окутує дитя.
Пухнастий, білий застелив долини,
На землю наче морем він зійшов.
Обмежене ж місцинами гірськими
Це море плаванням нас манить знов.
Поплив би я крізь сонну ще природу,
У напрямку прямісінько на схід,
Де контури нового дня приходу –
Стрічати сонця ранішній прихід.
І взяв би ще з собою вірних друзів,
Відчути радість зродженого дня,
Де все співає на горі і в лузі,
Що сонця блиск – наснага до життя.
23.09.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212542
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.09.2010
автор: С.Плекан