Відчай – це щось таке, що буває від чаю.
Поки ти п’єш, він тебе старанно вивчає
(дивне і незвичайне таке дівча)
Ти йому відповідаєш поглядом вбивчим…
Відчай – це щось таке, що так просто не вивчиш,
відчай – це з тих речей, що потрібен час.
Розпач – це як моРОЗ такий що хоч ПлАЧ,
Тільки його бракувало до всіх невдач,
Схоже таки прийдеться забити м’яч,
Поки не зовсім сльозно.
Ти таки вириваєшся перед всіх,
Дихай, не смійся, дихай, не бійся, дихай –
Розпач лікують добрим вином і сміхом,
Я, до речі, серйозно.
Узагалі, це все – питання відхилень,
Від віри, від міри, від вчення самого Дарвіна,
Від бажання розплати, від перевтілень,
Боже, ну струсони ж мене, ну удар мене –
Випий із мене відчай, вибий цю ницість,
Вбий цю цинічність, наче давно за тридцять,
Збав цьому серцю оберти, звуж зіниці,
Боже, не дай спинитись, не дай спинитись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212654
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2010
автор: Ксенислава Крапка