ти лишень тримай її за руку,
а душа сама піде із тіла.
невгамовну і солодку муку
зберегти у пам'яті хотіла.
мимохідно кроками до неба
підійматись стала непомітно.
мабуть більшого їй і не треба
як ту осінь,мила що й привітна.
колисковим вітром нашепоче,
у вікно тихеньким ніжним стуком
упізнає, бо сама так хоче.
ти лишень тримай її за руку.
24/09/2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212657
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2010
автор: hysterical soul