Біль…Бах…Бах…Бах…
Удари молотом по твоїй свідомості.
Хтось вимикає світло.
Ні! Не треба!
Ти хочеш бути тут!
Ти ловиш ще всі барви неба!
Біль… Раз…Два…Три…
Хвилини вічності, здається, зупинились,
Всі Дездемони на ніч помолились
Й приходить він –
Теж чорний, наче мавр,
Йому душить тебе охота,
Це, як не як, його робота
І плату кров*ю має він.
Частини слів…Напівпорожні лиця,
Лунає чітко крик «Постій!».
Цей світ, затиснутий в лещатах часу,
Нещадне пекло, кубло змій.
2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212771
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.09.2010
автор: Ardoss